Щоп'ятницi, коли на шляху до рiдного мiста виникає стела з написом "Андрушiвський район", я подумки вiтаюсь з нею i по-дружньому махаю рукою. За нею - рiдний край, рiдна Андрушiвщина.

   Iдея спорудити народну обсерваторiю на рiднiй землi народилась пiсля довгих роздумiв та численних обговорень. Перша думка з'явилась 1997 року у Венецiї пiд час пiдсумкової конференцiї за результатами роботи астрометричного супутника ГIППАРКОС. Якось сидячи на березi острова Сан-Джорджiо, на якому проходила конференцiя, та вдивляючись у каламутну воду лагуни, ми з Ярославом Степановичем Яцкiвим та Володимиром Володимировичем Тельнюком-Адамчуком говорили про Батькiвщину. Саме тодi прийшло усвiдомлення того, що досить милуватись красотами Заходу, а час створити щось гарне на своїй землi i втiлити в життя заповiтну мрiю дитинства.

   Про свої намiри збудувати невеличкий астрономiчний павiльон для спостережень та оснастити його телескопом з апертурою приблизно 40 см я подiлився з заступником директора Головної астрономiчної обсерваторiї НАНУ, моїм другом Ростиславом Романовичем Кондратюком. Ростислав Романович з самого початку став незамiнним порадником. Йому належить iдея замахнутись на 8-метровий купол виробництва Карл Цейс Йена, який зберiгався у ГАО з 1989 року. Така пропозицiя значно збiльшувала обсяги проекту, зате в наявностi був готовий купол, потрiбно було тiльки зiбрати його. Щоправда, бракувало документацiї, але була надiя, що пунктуальнi нiмцi упакували все до останнього гвинтика. До того ж, перспективи замовити i виготовити купол в Українi не було i немає. Залишалось одне - отримати дозвiл вiдповiдальних осiб.

   Ярослав Степанович попервах зустрiв iдею скептично: чи зможе колектив ентузiастiв ввести в дiю таке непросте обладнання? Зрештою вiн, людина смiлива та рiшуча, дав згоду за умови, що проект набуде статусу першої в Українi народної обсерваторiї, яка разом з науковими програмами працюватиме над популяризацiєю зоряної науки. Дiставши згодом благословiння Української астрономiчної асоцiацiї, ми приступили до роботи. Влiтку 98-го придбали дiлянку в селi Гальчинi, яке щiльно межує з Андрушiвкою, а в вереснi заклали нульовий рiвень будiвлi. В жовтнi перевезли з Києва купол. З початком зими настала перерва i подальшi роботи були поновленi в кiнцi травня 99-го.

   То був для нас рiк бурхливих подiй. В червнi-липнi будiвля обсерваторiї росла на очах, поряд з нею складався купол. Робилося це руками досвiдчених майстрiв Миколи Андрiйовича Онiпченка та його сина Станiслава, яких вiдрядила ГАО. В кiнцi липня купол був зiбраний i чекав на землi подальшої участi. Пiдготовлена бетонна площадка, на яку вiн мав бути встановлений. Зважаючи на те, що бетон мав набути своїх властивостей протягом 2 тижнiв, пiдйом купола було призначено на п'ятницю, 13 серпня 1999 року.

   Вражаюча картина повного затемнення Сонця 11 серпня 1999 року, побачена бiля Каварни, Болгарiя, запам'ятається на все життя. Потiм ми довiдались, що десь поряд поневiрявся Iван Павлович Крячко, якого забули пiдiбрати на зворотнiм шляху спiввiтчизники. Завдяки чудовому автомобiлю Нiсан Маскима ми швидко долали кiлометри зворотнього шляху з Балчика, щоб встигнути до пiдйому купола. Вночi нам не давали заснути за кермом швидкi Персеїди та пильнi спiвробiтники ДАI. По-черзi змiнюючи один-одного бiля керма, я та мiй колега по фiзичному факультету Київського унiверситету Iгор Вознюк на одну годину випередили велетенський кран КАТО, що прибув до Андрушiвки з Житомира для пiдйому купола.

   Ця подiя, сповiльнена завдяки засобам вiдео, i досi сниться ночами. В якусь мить здавалось, що сталевий канат обiрветься i 6-тонна конструкцiя звалиться на будiвлю. Час вiд часу ми тепер  переглядаємо вiдеофiльм, який став документальним свiдченням тих подiй. I кожного разу переконуємось, що доля таки дарувала нам удачу, вiддаючи найвищу справедливiсть мрiйникам, якi з'явились не для того, щоб збагатитись, а зробити щось добре на землi, яка їх народила та виховала.

   Таким чином, рiк 1999-й закiнчувався трiумфом. Ми здiйснили абсолютно все, що планували навеснi. В вереснi, завдяки Миколi Андрiйовичу та Станiславовi, купол почав обертатись.  Третього жовтня ми дружньо вiдзначили завершення сезону, а невдовзi з душевним пiднесенням зустрiли рiк 2000-й, який прийшов з морозом у -20 градусiв та снiгом по-пояс.

   Останнiй рiк минулого тисячолiття не був вiдзначений визначними подiями аж до його кiнця. Ми вели дуже нуднi внутрiшнi роботи, удосконалювали дах, приводили в рух щiлину купола по вертикалi. З наближенням осенi щодня хмурнiшало моє чоло, бо питання з телескопом було вiдкритим i жодних перспектив його вирiшення не передбачалося. I тiльки в останнi днi року прийшла довгоочiкувана звiстка, що телескоп прямує до Андрушiвки.

   12 квiтня 2001 року року вiдбулась презентацiя Андрушiвської народної обсерваторiї для УАА. Андрушiвку вiдвiдала численна делегацiя учених-астрономiв, серед них були Ярослав Степанович Яцкiв, Клим Iванович Чурюмов, Василь Миколайович Iвченко, Вiталiй Степанович Кислюк, Ростислав Романович Кондратюк, директор Житомирського музею космонавтики iм. С.П.Корольова Ольга Андрiївна Копил. Прийшла привiтати нас i сама муза Уранiя, яка завжди радiє, коли в свiтi з'являється нова обсерваторiя. Дорогим гостям та шановнiй комiсiї УАА ми з гордiстю продемонстрували дiючi 8-метровий купол та касегренiвський рефлектор з дiаметром головного дзеркала 60 см. Українська астрономiчна асоцiацiя визнала Андрушiвську обсерваторiю як таку, що вступила в дiю, i прийняла її до своїх лав колективним членом.

   Лiто що минуло пройшло в численних тестах, юстуваннi оптики та перших спостереженнях. В очiкуваннi сучасної ПЗЗ-камери, яку отримаємо на початку 2002 року та з її допомогою вийдемо на клас об'єктiв 17-ї зоряної величини, ми проводили рiзнi тести з фотоплатiвками, визначали проникну здатнiсть, спостерiгали комету  2001/А2, приймали експедицiю Мадагаскар-2001, яка спостерiгала затемнення Сонця 21 червня в магнiтоспряженiй точцi над Андрушiвкою, оснащували обсерваторiю сучасним компютером, пiдключались до Iнтернету та дiлилися знаннями про зоряне небо з мiсцевими школярами, якi приходили на численнi екскурсiї.

   18 серпня, напередоднi 10-ї рiчницi Незалежностi України,   ми представили обсерваторiю громадi села, району та областi. Серед шановних гостей були директор Мiжнародного центру з астрономiчних та медико-екологiчних дослiджень, заслужений дiяч науки України Володимир Кирилович Тарадiй, начальник Житомирського вiйськового iнституту радiоелектронiки iм. С.П.Корольова Дмитро Володимирович Пяскiвський, народний депутат України Михайло Петрович Ковалко та численний гурт землякiв. А вечiрньої пори прийшла юрба дiтлахiв, яких повiв у зоряну мандрiвку керiвник експедицiї Вiталiй Андрук. Вдивляючись у зацiкавленi обличчя дiтей, я нарештi вiдчув - Андрушiвська обсерваторiя стала реальнiстю. День за днем пригадались подiї минулих рокiв та люди, якi своєю працею або навiть добрим словом втiлювали нашу мрiю в життя. Велике спасибi моїм колегам - Ярославовi Степановичу Яцкiву, Ростиславовi Романовичу Кондратюку, Володимиру Кириловичу Тарадiю. Щира подяка керiвникам мiсцевої влади - Павловi Омеляновичу Рябчуку, Святославовi Анатолiйовичу Михайловському та народному депутату України Михайловi Петровичу Ковалку за моральну пiдтримку, яка дала можливiсть вирiшити чимало проблем. Низький уклiн усiм, хто у великому i малому сприяв здiйсненню проекту.

   У святая святих обсерваторiї - пiдкупольному примiщеннi - по колу намальована картина, на якiй зображена усмiхнена Уранiя. Вона стоїть перед строгими суддями - Джордано Бруно, Михайлом Коперником та Галiлео Галiлеєм. За собою муза астрономiї веде гурт людей, серед яких пiзнаються обличчя наших сучасникiв. Саме тих, якi своєю працею заклали хоч i невеличку, але мiцну цеглинку, з яких i складається слава краю, слава Українi.